Кстаті,на одній фотці красується "Sens".Оце клас! Куди не дійшов Сагайдачний,туди впхався Тарік Васадзе.А взагалі,Москва-ушле місце.Пам'ятаю, в 90му мені там так накостиляли...Приїзди краще до нас,у Велику Лохвицю.Буде тобі і баня з дєвочьками,і охота, і наркомовскі 100 грам!
Мариська,остерігайся педофілів.Знавав я одного Tygrenyatko(отакий от пацан!!!),так він в два счьота розкусив би цього вуйка.
"про літературу говорити цікавіше ніж про Вас з нами)" – хм... далеко не завжди (надіюсь, хоча б у цьому питанні нам з Вами вдалось досягнути консенсусу:)
"Я цитую не себе, а науковців" – ну от, бачте, це тільки підтверджує те, що ми з Вами ще й по-різному сприймаємо погляди науковців та їхні "науки", що й спричинило великі розбіжності у наших думках та художньому аналізі)
"Не зовсім зрозуміла, що Ви цим хотіли сказати, уточніть" – уточнюю: я беззаперечно погоджуюсь з Вашими словами "якщо автор береться писати за плідну тему для роздумів, це ще не забезпечує те, що його твір якісний." і саме висловлена мною думка, яку Ви не зовсім зрозуміли, тільки підтверджує мій погляд на це питання: для мене прийнятніше сприймати "Трохи пітьми" не як високохудожній твір навть з певними претензіями на "абсолютний роман", а як твір насамперед "глибокий".
"те, що автор позиціонує роман, як нехудожній – ще не кінцевий вердикль, а лише старт для дискусій." – ну от, з цього варто було й починати. Адже, як на мене, ця дискусія не мала жодного сенсу, бо ми з Вами здатні надто вже часто впадати у крайнощі в аналізі художніх творів, і в цьому випадку Я та Ви – точки діаметрально протилежні. Ви вважаєте позиціонування твору автором виключно стартом для дискусії, я ж – основним критерієм оцінки твору. Але ж існує й золота середина... за якої в критиці того чи іншого твору братимуться до уваги як наукові теорії, так і думка автора. Але, напевно, не нам з Вами судилося її віднайти.
"Чи знову ж таки відмовились помічати?)"
Знову ж таки?) До чого це Ви?) Окєй, не будемо переводити це в особистості, про літературу говорити цікавіше ніж про Вас з нами)
"Проте знову ж таки – дозвольте Вам заперечити. Звісно, після написання твір живе своїм життям, це однозначно. Проте і не брати до уваги те, що автор заклав у нього та як сам його бачить – також неправильно"
Я цитую не себе, а науковців. Якщо ви маєте нову наукову теорію, або притримуєтесь іншої – Ваше право, але заперечувати науковців чиї погляди Вам не притаманні некоректно якось шолі.
"А про те, що твір надто вже якісний ніхто й не говорить..."
Не зовсім зрозуміла, що Ви цим хотіли сказати, уточніть.
"Тому що ще можна було очікувати від роману, у який автор не закладав жодної художньої цінності? "
Перепрошую, але те, що автор позиціонує роман, як нехудожній – ще не кінцевий вердикль, а лише старт для дискусій.
Он Андрухович в "Таємниці" написав цілий розлогий вступ про передісторію "нероману" (назва жанру теж промовиста), однак вважати "Таємницю" автобіографією – несерйозно. Тому не бачу підстав сприймати апріорі "Трохи пітьми", як нехудожній твір.
А Ви не помітили, що ситуацію, яка викликала у Вас посмішку (чи сміх) було незадовго після того виправлено? Чи знову ж таки відмовились помічати?) А от боятися Вас – це дійсно смішно)
Почнемо з того, що "суцільна темрява в похмурій палітурці" – це саме те, чого очікувала більшість. Це саме те, що хотілося прочитати після попередніх чотирьох книг. Адже саме ця темрява стала логічним завершенням всього його творчого доробку на той момент, своєрідним епілогом до минулого і прологом до майбутнього, кінцевою точкою пошуку себе в літературі на даному етапі життя.
А про те, що твір надто вже якісний ніхто й не говорить...
Проте знову ж таки – дозвольте Вам заперечити. Звісно, після написання твір живе своїм життям, це однозначно. Проте і не брати до уваги те, що автор заклав у нього та як сам його бачить – також неправильно, адже тоді ми не побачимо його суті. Це практично те ж саме, що й оцінювати постмодерністського Джеймса Джойса з погляду, скажімо, класицизму (як творчого методу). Тому що ще можна було очікувати від роману, у який автор не закладав жодної художньої цінності? Тому, як на мене, мета, яка ставилась, Любком була досягнута.
Ти пишиш читабильні дискусійні матеріали :) Молодець :)
По-перше, писати негативні коментарі на рецензії анонімно – смішно) Кого Ви боїтесь?) Мене?)
По-друге, я не ставлюся до Дереша негативно. Якщо йдеться про субєктивність – то мені подобаються деякі його твори. До Дереша, як до особистості – взагалі ніяк не ставлюся, бо не знаю його особисто і це не стосується справи.
Далі, Ви написали все красиво, але думку свою ніяк не обґунтували.
Є багато критичних підхотів, чому ж я маю користуватися саме тим, що подобається Вам, пане? Барт, наприклад, писав про "смерть автора", себто позиція самого Дереша стосовно твору ніяк не переймає послідовників структураліського і постструктураліського критичних підходів. Якщо казати більш поетично, то після створення твору, він починає жити своїм життям, незалежним від автора. Звісно це лише одна з позицій, але й Ваш погляд теж лише одна з позицій.
Даний матеріал не претендує на геніально-критичний, але однак, графоманством я його не вважаю. Тим більше не вважаю його графоманством лише через те, що деякі його аспекти суперечать Вашим поглядам.
"Трохи пітьми" – це чи не найважливіше і чи не найцінніше у доробку Дереша, адже змушує задуматись над багатьма моментами з життя і усвідомити дуже багато істин."
Знаєте, запамятайте і ви дещо, якщо автор береться писати за плідну тему для роздумів, це ще не забезпечує те, що його твір якісний. Шекспіра вважають генієм не лише за те, що він писав зокрема про кохання(любов), бо кожен, хто читає, може зоч ціле життя думати над обраною ним темою.
а мене не буде мучити совість за те шо я її не хотів читати :) і навіть не знав про неї...
Це знову я.
Ну і безпосередньо відповідь на питання, що ставиться в назві статті: Каменяр був тільки один. Але у Дереша були б всі шанси ним стати...
Хм... Прочитавши ваші коменти, можна зробити тільки один один висновок: переважна більшість так званих "критиків" не розуміє ні ціль автора, ні автора самого, або ж дивиться на нього та його твори крізь надто вже викривлену призму суб'єктивного (чи то пак негативного) ставлення до автора, що і було спричинено припущеннями №1 та №2. Як на мене, автор цієї "критики" займався не більш ніж звичайним графоманством, адже це направду не походить ні на що більше, як шкільний твір і не має жодних претензій називатися повноцінною критикою (чи хоча б узагалі критикою). Хоча ні, критикою називатися це може, адже критичних (в розумінні негативних) відгуків тут вистачало. А на рахунок самого роману... Аська (23 травня 11:20) права – Дереш з самого початку направив нас на правильне сприйняття його творіння. Ви ж чомусь (мабуть, для того, щоб мати більше приводів для критики) забуваєте про це. Хто хотів – побачив дуже важливу ідею, яку Дереш таки зумів донести до деяких людей.
"Трохи пітьми" – це чи не найважливіше і чи не найцінніше у доробку Дереша, адже змушує задуматись над багатьма моментами з життя і усвідомити дуже багато істин. Тому, шановна, запам'ятайте: перш ніж писати критику на той чи інший твір, хоча б поцікавтесь, як позиціонує цей твір сам автор.
ти йдеш.
просто тре казать завчасно)
вибач
ніяк не заспокоюсь... оце так...
мгм, пойняв, тищу вибачень... то хто йде, чи як... червонію... отакого я не хотів і не думав... чесно...
нормальна молодіжна проза, це вже новий Дереш – без зайвих наворотів і складностей для філологів.
якісна молодіжна белетристика?????!!!!! ти глибоко помиляєшся!!!!
"Культ" читала 75-річна жінка (колишній вчитель мови та літератури)
Отримала лише позитивні враження... Не сподобалось лише, втім як і тобі, молодіжний сленг, але не наявність його в Дерешовій книжці, а наявність його в реальності. Якщо такого виду сленг має місце в житті, то відповідно він може знаходити відображення в літературі...
Тепер щодо "пітьми"..."Цей твір неможна вважати ані художнім, ані терапевтичним – жодної з таких цінностей до нього не закладалось. Записи, що містяться у цій книзі, – не більше, ніж картографія певних теренів людської свідомості." Звичайно ти це читала, але чомусь не прокоментувала ніяк!!!
якщо всьо піде путьом, то ідеї кльові, реалізуєм)
наразі всьо трамається принципу "якнайпростіше", от)
можна розробити спеціальний бланк, який кожен, хто перший "відпускає" книжку, роздруковує і вклеює в кінці. там – коротко ідея, і поля, щоб вписувати імена-координати, дату випускання.
і посилання на рецензії тре вписати в правила;)
я гадаю, що саме завдяки таким книжкам зявився букккросинґ)
кльово